В українській
мові іменники,
пов’язуючись у реченні з іншими словами, змінюються за відмінками. Таким чином
відбувається відмінювання іменників. Українська
мова налічує сім відмінків, кожен з яких, окрім кличного, відповідає на
питання.
Відмінювання
іменників за відмінками
|
Відмінок |
Питання |
Приклад |
|
Називний |
хто? що? |
дівчина |
|
Родовий |
кого?
чого? |
дівчини |
|
Давальний |
кому?
чому? |
дівчині |
|
Знахідний |
кого? що? |
дівчину |
|
Орудний |
ким? чим? |
дівчиною |
|
Місцевий |
на/у кому?
на/у чому? |
на дівчині |
|
Кличний |
– |
дівчино |
Називний відмінок
називається прямим, усі інші – непрямими. Форма
називного відмінка однини є початковою формою іменника.
Пригадай!
Іменники – назви
неістот у називному та знахідному відмінках відповідають на питання що? Для розрізнення цих відмінків до іменника слід
поставити одразу два питання (істоти і неістоти).
Зверніть увагу!
Іменник у формі називного відмінка означає того, хто виконує дію,
і виступає у реченні підметом. Іменник у
формі знахідного відмінка означає предмет, на який
спрямована дія, і виступає у реченні додатком.
Наприклад: Стоїть стіл (Н.в.); Ремонтую стіл (Зн.в.)
Запам’ятай!
Іменники у кличному відмінку виступають звертанням і не
бувають членами речення.
Наприклад:
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці…
