М’який знак уживається після д, т, з, с, ц, л, н для передачі на письмі м’якості позначуваних ними приголосних:
1) у кінці слів (біль, сядь);
2) перед буквами, що позначають тверді приголосні (галька, станьте);
3) перед о (льох, сьомий);
4) перед -ся в дієсловах (погодься, умивається);
5) перед ї, йо та я, ю, є, що позначають два звуки в словах іншомовного походження та російських власних назвах (кольє, бульйон, Ульянов);
6) після л перед буквами, що позначають м’які приголосні (стільці, пральня); 7) у словах-винятках тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, женьшень, Маньчжурія.
М’який знак не вживається:
1) після букв, що позначають губніб, п, в, м, ф;
2) після шиплячих ж, ч, ш, щ, після задньоязикових г, к, хта ґ (кров, піч);
3) після р у кінці складу (кобзар, вірте), за винятком прізвища Горький і утворених від нього слів;
4) перед буквами, що позначають м’які або напівпом’якшені приголосні (пісня, сміх);
5) післян перед буквами, що позначають шиплячі (менший, барабанщик).
Буквосполучення -льц-, -ньц-, -ньч-, -сьц-,-сьч- пишуться з мяким знаком, якщо походять від сполук -льк-, -ньк-, -ськ- (люлька — люльці, донька — доньчин); буквосполучення -лц-, -лч-, -нч-, -сц-, -сч-пишуться без м’якого знака, якщо утворені від -лк-, -нк-, -ск- (голка — голці, галка — галчин).
Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:
1) після букв, що позначають губні приголосні б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає букви на позначення приголосного, крім р (полум’яний, в’юнкий);
2) після р, яка позначає твердий приголосний (бур’ян, на підгір’ї);
3) після префіксів і першої частини складених українських та іншомовних слів, що закінчуються на приголосний (роз’їзд, пов’язаний, ад’ютант);
4) після б, п, в, м, ф, р, г, к, х, ґ, ж, ч, ш, що передають тверді приголосні, у словах іншомовного походження (миш’як, бар’єр, комп’ютер);
5) післяк в імені Лук’ян та в усіх похідних від нього словах (Лук’яненко, Лук’янчук).
Апостроф не пишеться:
1) перед я, ю, є, ї після букв, що позначають губні приголосні б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть приголосний, крім р, який належить до кореня слова (дзвякнути, морквяний, мавпячий);
2) після р на початку складу, якщо наступні я, ю, є позначають його мякість (рясно, бурю);
3) перед йо (курйоз);
4) перед я, ю, коли вони позначають пом’якшення попереднього приголосного (кювет, ряса).
