В українській мові
виділяють чотири відміни іменників, на які
розподіляються іменники залежно від їх роду та закінчень у називному відмінку.
Щоб з’ясувати відміну іменника, потрібно поставити його в початкову форму,
визначити рід, основу і
закінчення.
До І відміни належать іменники жіночого,
чоловічого та спільного роду, що в називному відмінку однини мають
закінчення –а (-я): ручка, мрія, Ілля, базіка.
Жіночі імена по батькові також є
іменниками І відміни.
До ІІ відміни належать:
§
іменники чоловічого роду, які в називному
відмінку однини мають нульове закінчення або закінчення –о: лист, дядько;
§
іменники середнього роду, які в називному
відмінку однини мають закінчення –о, -е, -а (-я):
коло, поле, весілля.
Іменники І і ІІ відміни залежно від
кінцевого приголосного основи поділяються на тверду, м’яку і мішану групи.
До ІІІ відміни належать іменники жіночого роду, які в
називному відмінку однини мають нульове закінчення: ніч, ніжність, а також
іменник мати.
Іменники ІІІ відміни на групи не
поділяються.
До IV відміни належать
іменники середнього роду із закінченням –а (-я) в
називному відмінку однини, у яких під час відмінювання з’являються
суфікси –ат-, -ят-, -ен-: теля – теляти,
плем’я – племені.
Зверніть увагу!
Слова типу оленя – оленятко належать до різних відмін. У
слові оленя суфікс –ят- виникає у
непрямих відмінках (оленятком). Це особливість
іменників IV відміни. У слові ж оленятко цей
суфікс є у називному відмінку однин, крім того наявний суфікс –к-. І це вже іменник ІІ відміни.
Пам’ятай!
До жодної відміни не належать:
§
незмінювані іменники (шосе, метро);
§
іменники, які мають лише форму множини (окуляри, ножиці);
§
жіночі прізвища на -о та
приголосний (Оксана Майстренко, Олена Чаплюк);
§
іменники, що мають прикметникову форму (набережна, військовий).
