Загальне
значення
Прикметник – це самостійна частина
мови, яка виражає ознаку предмета або його приналежність і відповідає на
питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Наприклад: червоний, осінній,
сестрин.
Морфологічні
ознаки
Прикметники змінюються
за родами, числами і відмінками. Ці категорії у прикметника залежать від
категорій роду, числа й відмінка іменника. Наприклад: старанний учень,
старанна учениця, старанні учні, старанного учня.
Синтаксична
роль
У реченні найчастіше прикметники
виступають у ролі означення, також можуть бути іменною частиною присудка.
Означення: Жде спрагла земля плодотворної зливи,
і вітер над нею гуляє бурхливий.
Іменна частина
присудка: Ніч була місячна, хороша .
Роль
у мовленні
Прикметники використовують для точного опису явища, предмета чи події. У
художньому мовленні прикметники виконують роль епітетів та метафор, надаючи
емоційності і образності висловлюванню.
